Недавно в академии прошла Неделя украинской культуры. В ее рамках был проведен Конкурс собственных сочинений среди студентов, посвященный родному городу Харькову. Он стал своеобразной пробой пера для большинства начинающих писать студентов.

Третьекурсница Наталия Тарасова не первый год принимает участие в этом конкурсе, представляя на суд компетентного жюри свое творчество. В этом году она победила! Ей слово.

Наталия: «Любое творчество – это нечто, что идет изнутри, и оно неконтролируемо. Ты просто пишешь, потому что слова льются и складываются в строки, порой даже не до конца понимая, о чем, тщетно пытаясь успеть за потоком мыслей. И только по окончании можешь видеть цельную картину. Но самое главное – ты чувствуешь, о чем пишешь и находишься в моменте. Поскольку все мы индивидуальны, то творчество каждого тоже уникально и не может быть оценено. Оно ценно уже по факту существования, уже потому, что проявилось вовне.

Свои же стихи я приношу на конкурс для удовольствия, не строя никаких ожиданий. Просто для забавы, для участия. Интересно, что скажут по поводу стихов другие. Конечно, я думаю, что есть определенные критерии, по которым оценивается стих (все помним, как в школе делали разбор разных произведений на уроках литературы) и присуждаются места. И в рамках конкурса все честно, все по правилам. Приятно, когда твое стихотворение оценено положительно и признано лучшим. Благодарю».

Сказати чесно? ні, не бійся?

Ти обернись і посміхнися.

Аджé веселе оте свято,

коли можеш ти сидіти

та посміхаючись вертіти

свої думки.

Про щось своє міркувати,

Якісь догадки будувати,

Глядіти глибше, ніж здається,

Та брати все, що заманеться.

Що я маю на увазі?

Інсайти у собі хапати,

Рити глибше без лопати,

Віру в себе справжню мати,

Та, перетворивши, світу цінне щось давати.

Відчути внутрішнє багаття,

що полум’ям горить червоним.

Можливо жовтим чи зеленим,

у когось - синім, у когось - чорним.

У кожного воно своє, індивідуальне -

та в цьому ж значущість його.

Щось творити, споглядати,

Глядіти далі, намір мати.

Чіткіше намір формувати;

Можливо, плани виправляти;

Нове якеєсь додавати,

Викреслюючи давноминуле,

те, що вже віджило себе,

що не стосується сьогодні тебе.

(що вже сьогодні не про тебе).

Поглядіти, озирнутись,

Звірити свою систему,

Перевірити рух дій.

Доторкнутись свого місця,

Усвідомити, що "так".

Не шукайте своє щастя

у незмінності, у звичці.

Бо Життя - це шлях широкий,

Часом довгий чи крутий.

Декуди скрутний, немилий,

Тягарем висить важким.

Але ж в цьому таїться правда,

Істина сучасних днів.

Щастя - не кінцева точка,

але сходи догори.

Крок за кроком ми прямуєм,

розкриваючись як квітка.

Щастя - йти приватною дорогою,

По шляху, приємному собі.

Чути простір, який мовить,

Контекстувати плинові подій.

Кохати, вірити і відзначатися

У багатогранному такому світі.

І головнеє пам’ятати,

Та жити відповідно до.